Президент підписав Закон щодо встановлення офіційного святкового і неробочого дня – 25 грудня
Президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України» щодо святкових і неробочих днів. Закон був прийнятий Верховною Радою України 16 листопада 2017 року. Відповідно до Закону, встановлюються офіційні святкові і неробочі дні в Україні 7 січня і 25 грудня – Різдво Христове.
Різдво є великим святом, встановленим на спогад про народження Ісуса Христа в Віфлеємі. Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят, державне свято в більш ніж 100 країнах світу. Перші відомості про святкування християнами Різдва відносяться до 4 ст. Питання про реальну дату народження Ісуса Христа є суперечливим і неоднозначно вирішеним серед церковних авторів. Можливо, вибір 25 грудня пов’язаний з приходом на цей день язичницького солярного свята «Народження Сонця Непереможного», який з прийняттям у Римі християнства наповнився новим змістом. Згідно з однією із сучасних гіпотез, вибір дати Різдва відбувся внаслідок одночасного святкування ранніми християнами Боговтілення (зачаття Христа) та Великодня; відповідно, у результаті додавання до цієї дати (25 березня) 9 місяців Різдво припало на день зимового сонцестояння. Свято Різдва Христового має п’ять днів передсвята (з 20 по 24 грудня) і шість днів віддання. Напередодні, або в день навечір’я свята (24 грудня) дотримуються особливо суворого посту, що отримав назву святвечір, тому що в цей день вживається в їжу сочиво - зварені ... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ділова Мова")
Різдво Христове за Григоріанським календарем
Різдво Христове — у християнстві день народження Ісуса Христа від Діви Марії у Вифлеємі. Різдво знаменує народження Ісуса Христа, який, за віруванням християн, посланий Богом у світ для спасіння людства. Різдво — одне з головних свят у році, що відзначається усіма християнськими церквами — католицькими, православними та протестантами, тільки різняться дати святкування для православних християн і католиків. Різдво відзначають 25 грудня за григоріанським і новоюліанським календарем та 7 січня — за юліанським календарем. В Україні свято відзначають із середньовіччя. На заході України католицьке Різдво часто називають «польським» Різдвом, бо в часи, коли Галичина була у складі Польщі, 25 грудня Різдво відзначали в основному поляки. Нині у нашій країни обидві дати - 25 грудня і 7 січня ... читати далі >>>
(джерело: сайт "Слухати Радіо")
Більше 2000 років тому в невеличкому містечку Віфліємі відбулася надзвичайна подія – народився в світ Син Божий. Ісус Христос народився надзвичайним чином Діви Марії, яку з тих часів називають Богородицею. Коли Він прийшов на землю, Його не зустрічали пошаною, славою і багатством. У Нього не було навіть колиски, як у всіх дітей, не було і пристановища – Він народився за межами міста, у печері і був покладений у ясла, куди кладуть корм для тварин. Першими гостями божественної дитини були не царі і не вельможі, а звичайні пастухи, яким ангел сказав про Різдво Христово: „Я проголошую вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давида Спаситель, який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину в пеленах, покладену у ясла” (Лк 2,10-12). Пастухи першими поспішили вклонитися новонародженому Спасителю. В цей час з дарами Царю Світу йшли волхви зі сходу. Вони чекали, що незабаром на землю має прийти великий Цар Світу.... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ділова мова")
Різдво Христове — історія свята
Це світле свято встановлене на честь народження у плоті Сина Божого Дівою Марією. Згідно з Євангелієм Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Віфлеємі.У ніч Народження Христа його сім'я опинилася в печері, що використовувалася як хлів, а тому у Різдвяному вертепі немовля Ісус зображується в яслах із сіном в оточенні людей, овець і корів. У момент народження Христа зійшла Віфлеємська зірка, що вказала про цю значну подію мудрецям зі Сходу. До Христа прийшли поклонитися пастухи, а потім і волхви з безцінними дарами — золотом, ладаном і смирною. Дізнавшись про народження Христа, цар Ірод велів убити всіх дітей у віці до 2 років, але чоловік Марії Йосип дивом врятував свою сім'ю, втікши до Єгипту... читати далі >>>
(джерело: світоглядний портал "Рідна країна")
Різдвяна легенда
Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п’ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу. Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з’явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті... читати далі >>>
(джерело: сайт "Крапка")
Різдво Христове – чудове свято любові та надії, яке шанобливо відзначають у колі родин і дотримуються усіх традицій цього дня. Для усіх православних Різдво – це найбільше свято в історії людства, свято на честь того, що сам Бог, Творець неба і землі, Всемогутній, втілився, став людиною, щоб спасти людей усього світу. У цей день прийнято вибачати образи минулого та дякувати тим, хто підтримував людину увесь рік. Проте Різдво ще й овіяне загадками та цікавими традиціями, які відрізняються залежно від регіону країни. Ми зібрали найцікавіші факти про Різдво Христове: 1. Історичний факт: християнське Різдво запозичене з давніх язичницьких культів. У дохристиянських релігіях так само святкувались народження богів – у давніх єгиптян святкували народження Осіріса, у давніх греків – бога вина Діоніса тощо. І дати цих днів народжень припадали традиційно на закінчення грудня – початок січня. 2. Один із найдавніших українських звичаїв – Вертеп. Історія вертепу в Україні бере свій початок, як мінімум, з XVII століття. 3. Перед Різдвом – 6 січня – традиційно святкують Святий вечір, обов’язковим атрибутом якого є 12 пісних страв на столі. Існують дві версії трактування цього числа: за однією – це кількість апостолів, а за іншою – кількість місяців у одному році... читати далі >>>
(джерело: сайт "Профспілка працівників освіти і науки України")
12 страв на Святвечір: символіка святкового столу
Особливості різдвяних частувань: Відомо, що застілля на Різдво — особливе і його традиції продиктовані, в першу чергу, релігійними канонами. Передує вечері сорокаденний різдвяний піст, який робить свято ще більш очікуваним. Так, традиційно в переддень Різдва (цей святий вечір називають Святвечором) вся родина збиралася за святковим столом, проте трапеза в цей день була всього одна — вечеря, яку дозволялося скуштувати тільки після сходження першої зірки. Народженню Христа передує суворий піст, тому вечеря в Святвечір — вегетаріанська, часто її називають «голодною» вечерею. На стіл подаються вареники, пиріжки, пироги, млинці і запіканки з пісними начинками, а також рибу — всього 12 різних блюд, — за кількістю апостолів (учнів Христа).Число 12 символізує кількість апостолів, які були біля Ісуса Христа під час Таємної Вечері. Страви повинні бути пісними, оскільки різдвяний піст ще триває до 7 січня. Які смачні та різноманітні варіанти частувань можна приготувати на Святу вечерю... читайте далі>>>
(джерело: сайт "Joy-Pup")
Різдвя́ні прикра́си украї́нців — святкова атрибутика для прикраси житла у зимово-різдвяний період в Україні, а також українцями в діаспорі тощо. Усі стародавні народні прикраси мають символічне значення. Види: «Хлібне дерево» (дідух) — звичайно заносять в хату перед Святою вечерею Солома-«баба» — до початку Святвечора соломою чи сіном устеляли підлогу, стіл під скатертиною, лави для сидіння, а на покуті з сіна звивали подобу гнізда, у яке потім ставили Дідуха, горщик з кутею, обрядовий хліб. Різдвяний «павук» (чи просто павуки) — це плетені з соломи чи очерету пірамідки, їх вішають на вікно чи під стелею на сволоці. Їжачок — виготовлена з глини або тіста фігурка-прикраса оселі на різдвяні і новорічні свята. Голуби — птахи, виготовлені з випорожненого яйця та кольорового паперу, з якого робили крила, просовуючи папір у дві дірки, зроблені в шкарлупі. Їх підвішували до стелі. Ці голуби, найімовірніше, є символами тих голубів, про яких співається в древніх українських колядках, що вони брали участь у створенні Всесвіту. Геометричні прикраси на вікнах — із соломи робили ромби, трикутники, квадрати і вставляли їх між подвійними рамами вікон. Це, як і різдвяний павук, символ космосу, сузір'їв. Напередодні свята «Водохрещі» на рамах вікон і дверей чіпляли зроблені з соломи хрестики різної форми. Плуг, сокира — до Святвечора вносили до хати частини справжнього сільськогосподарського плуга або ярмо, і сокиру, або виготовляли їх маленькі фігурки з глини чи тіста. Перевесла — кладуть на стіл під макітру з кутею. Їх в'яжуть з пшениці, жита, вівса і льону. Різдвяна зірка (звізда, звїзда). Свічник-трійця — традиційний обрядовий підсвічник українців, що використовувався під час великих свят, пов'язаних зі стародавнім язичницьким культом вогню й води (Водохреща, Стрітення). За формою нагадує тризуб, державний герб України. Виготовлявся раніше з дерева. Попри те, що в етнографічних працях немає чіткої згадки про застосування цього свічника під час свята Різдва Христового (Коляди), однак текст древньої різдвяної колядки про трійцю, що горіла на дереві, переконливо свідчить, що таки використовувався... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами. Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі... читати далі >>>
(джерело: сайт "galinfo")
Колядки і щедрівки — величальні обрядові співи, які традиційно виконуються на зимові свята від Різдва до Водохреща. Перелік колядок і щедрівок містить найяскравіші пісні різдвяно-новорічного циклу, зокрема твір Миколи Леонтовича «Щедрик», найпопулярніші колядки «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Небо і земля нині торжествують», «Нова радість стала», «Бог предвічний народився», найпомітніші зразки автентичного виконання «В неділю рано», «Ой, як же було ізпрежди віка», «Ой, там під горею церковка стоїть», «Та вой д' цему дому та і д' веселому» і найкращі авторські колядки Остапа Нижанківського «Бог ся рождає» і «Во Вифлеємі нині новина», Богдана-Ігоря Антонича «Народився Бог на санях», Ганни Гаврилець «Ой, питалася княжа корона» тощо. До списку також внесені різдвяні богослужбові співи (тропар, кондак, стихира), вертепні канти, новорічні (маланкові), йорданські пісні й віншівки (речитативні вітальні формули). Водночас іноземні різдвяні гімни і новорічні пісні (у тому числі «Тиха ніч») винесені в окремий перелік... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Вітаємо Вас з найбільшими християнськими святами Богоявленням і Хрещенням Господнім! Бажаємо, щоб на Вас зійшла свята Божа благодать, щоб тіло і душа, омиваючись освяченою водою, наситилися здоров’ям, легкістю, втіхою, щоб пішли біль, досада, розчарування, ненависть і пороки, а на зміну їм в душі запанували мир, спокій і злагода!
Хре́щення Госпо́днє (лат. Baptismus Domini) — хрещення Іваном Хрестителем Ісуса Христа на річці Йордан, на паломницькій переправі Віфавара. Одна з п'яти важливих подій Ісусового життя поряд із Преображенням, Розп'яттям, Воскресінням і Вознесінням. Опис хрещення поданий у Євангеліях від Матвія (3:13–17), Марка (1:9–11), Луки (3:21–23) та Івана (1:32-34). Вважається дослідниками доконаним історичним фактом, так само як і його розп'яття Ісуса. Для християн Хрещення Господнє — одна з основ християнського обряду хрещення, що зазначено в Діяннях апостолів (19:1-7). На згадку про Хрещення християни щорічно відзначають велике свято, одне з різдвяно-новорічного циклу. У західному християнстві (Римо-Католицькій Церкві та в протестантів) воно святкується першої неділі після Богоявлення (6 січня); у східнохристиянських церквах (греко-католицьких і православних) його відмічають 6 січня за юліанським календарем, або 19 січня за григоріанським календарем. В католицькій традиції Хрещення є однією з світлих таємниць розарію. У східнохристиянській традиції — одне з 12 великих свят. Інші назви свята — Водо́хреще, Водо́хрещі (Водо́хрища), Йорда́нь, Орда́нь. Богоявлення також відбувається, коли деякі церкви згадують, що Ісус був хрещений, коли йому було близько 30 років, і почав навчати людей про Бога. Хрещення означає «одкровення», і як візит мудреців, так і його хрещення є важливими моментами, коли Ісус був «явив», як дуже важливий для світу...читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Хрещення Господнє (Водохрещу) святкують ще з часів Київської Русі, проте традиційні водохресні купання поширилися лише у 20 столітті. Звичай купатися на Водохрещу існує лише в Україні та кількох інших православних країнах. Ісус Христос здійснив обряд хрещення, тобто очищення всіх гріхів, у віці 30 років в річці Йордан. Божий Син був безгрішним, проте похрестився, як будь-яка смертна людина, щоб показати, що він не вищий за інших. Хрещення Ісуса проводив Іоан Предтеча, якого називають Іоаном Хрестителем. Згідно з Біблією, під час хрещення на Ісуса з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав голос Божий, тому свято також називають Богоявленням. Водохрещу святкують ще з часів Русі, проте традиційні водохресні купання поширилися лише у 20 столітті. Звичай купатися на Водохрещу існує лише в Україні та кількох інших православних країнах... читати далі >>>
(джерело: сайт "УНІАН lite")
Ісус Христос здійснив обряд хрещення, тобто очищення всіх гріхів, у віці 30 років в річці Йордан. Було це у 15-ий рік правління римського імператора Тиверія. Саме тоді Іван, син священика Захарії, по навіянню Божому пропонував на околицях річки Йордан хрещення покаяння для прощення гріхів зі словами: “Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне”. Разом з юдеями христитися до Івана прийшов Ісус Христос, але Іван вважав себе недостойними хрестити Того, Хто не потребує покаяння, і говорив Йому: “Мені потрібно хреститись від Тебе, а Ти приходиш до мене?” Та Ісус відповів: “Залиш, бо так нам належить виконати написане в Законі і показати приклад людям” (Мт. 3:14-15). Після цього Христос зайшов у річку Йордан і прийняв хрещення від Івана, а коли вийшов на берег, то з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. Божий Син був безгрішним, проте похрестився, як будь-яка смертна людина. Згідно з Біблією, під час хрещення на Ісуса з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав голос Божий, тому свято також називають Богоявленням. (Богоявлення як свято було встановлено тільки у ІІ столітті. Вперше про нього згадують в Іпатіївському літописі 1114 року.... читати далі >>>
(джерело: сайт "Почує кожен")
Зазвичай після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді і кропив все в хаті та в господарстві; потім брав ще крейду і писав хрести на образах, сволоці, дверях і миснику. Управившися з цим, батько сідає за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею п’ють свячену воду, оскільки вважається, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу. По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» — «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водять своїх дівчат до ополонки — «щоб ся умила та красна була». В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов’язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці — нещасливий рік для дітей, граки — для молодих людей, а як пролетять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й — боронь, Боже — вмиратимуть... читати далі >>>
(джерело: сайт "Дивись info")
Православна Церква іменує водохресну воду великою агіасми (Святинею). Агіасма здатна залишатися свіжою і не псуватися протягом усього року. Парафіяни освячують воду в храмах під час богослужінь. Якщо не вдається піти до церкви або місце проживання знаходиться далеко від місця її розташування, то в якості водохресної води можна заготовити воду з будь-якого природного водоймища. Вважається, що в цей день вся вода має чудодійні властивості. У деяких регіонах батюшки відвідують будинки своїх прихожан і кроплять їх великої агіасми. Такий обряд допомагає очистити будинок від злих духів. Богоявленська вода здатна зцілювати від хвороб. Особи духовенства рекомендують вживати її по ложечці в ранкові години натщесерце з шматочком просфори. У селах на Водохреща люди поять худобу свяченою водою. Вона допомагає їм перенести хрещенські морози, добре плодитися і не хворіти... читати далі >>>
(джерело: сайт "UK.TOP")
Водохреща: що потрібно робити в цей день
Головний обряд свята – освячення води. Водохреща, Хрещення чи Йордан – народно-релігійне свято, котре православні та греко-католики святкують 19 січня. Воно є останнім святом з різдвяно-новорічного циклу та завершує Святки – 12 днів Коляди між Різдвом та Водохрещем. Хрещення Господнє: історія свята: Хрещення Господнє, Водохреще або Богоявлення - святкування однієї з найважливіших подій у житті Ісуса Христа. Це одне із дванадесятих свят, які безпосередньо пов'язані з земним життям Ісуса. Хрещення Господнє відбулося на річці Йордан, коли йому було 30 років. Обряд проводив пророк Іоанн Предтеча, через це його згодом стали називати Хрестителем. Богоявленням це свято стали називати в пам'ять про диво, що сталося безпосередньо під час Хрещення. Під час обряду на Христа зійшов із небес Дух Святий, назвав його сином Божим. Коли Хрещення в 2020 році Точне місце Хрещення визначити не вдалося, але точно відомо, що обряд проводили на річці Йордан. Вважається, що сьогодні це територія сучасної Йорданії. Відзначати Водохреща як важливе православне свято почали ще за життя апостолів - про це свідчать відповідні згадки... читати далі >>>
(джерело: сайт "ГЛАВКОМ")
Свято Водохреща, що відзначається 19 січня, має й іншу назву — Богоявлення
Може виникнути закономірне запитання: чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду. Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. Збереглося свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічне пильнування, яке вчиняється перед святом Водохреща Господнього. Починаючи з III століття, Григорій Чудотворець, мученик Іполит і всі великі отці Церкви проводили в день свята особливі розмови з паствою, у яких роз’яснювали його зміст. Свято Богоявлення Господнього у перших віках християнства вважався збірним, бо стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність, а саме: його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного розмноження хліба. Тому й нашу назву “Богоявлення” треба розуміти у множині, бо вона означає празник святих Богоявлінь. У давнину на Водохреща відбувалося урочисте хрещення оглашенних, яке називали також світлом або просвіченням, а оглашенні звалися просвічені. Звідси і празник Богоявлення звався просвіченням, празником світел і святими світлами, бо Ісус прийшов, щоб усіх просвітити. “Народ, який сидів у темноті, — читаємо у святому Євангелії, — побачив велике світло. Тим, що сиділи в країні й тіні смерти, зійшло їм світло” (Мт. 4, 16). Деякі автори дотримуються тієї думки, що цей празник ще й тому звався празником світла, бо в час хрещення оглашенних Божий храм освітлювали великою кількістю свічок, які були символом світла пізнання правдивого Бога... читати далі >>>
(джерело: сайт "Ближче до Бога")
Прихильники моржування кажуть, що це – корисна справа. При зануренні тіла людини в холодну воду виробляється адреналін. Його ще називають гормоном стресу, він відповідає за пристосовування до екстремальних умов. Адреналін знижує больову чутливість, прискорює серцебиття, поліпшує кровонаповнення внутрішніх органів і мозку, активізує імунну систему, запускає механізм вироблення тепла. Важливо, що «моржі» занурюються у воду лише на короткий час, тому організм просто не встигає переохолодитися. За одну-дві хвилини перебування в ополонці вони не тільки не знають холоду, але й відчувають внутрішній жар. Таким чином тренується імунна система, покращується терморегуляція. Проте якщо процедуру продовжити, то вже через 10 хвилин людина виснажить теплові ресурси і настане небезпечне переохолодження. Дуже важливо позитивно налаштуватися на моржування, тільки в цьому випадку можна отримати справжнє задоволення від процедури. Усвідомлення користі моржування приводить до вироблення в мозку особливих речовин задоволення – ендорфінів... читати далі >>>
(джерело: сайт "Репортер")
Дорога до місця Хрещення: 16 січня цього року, практично напередодні великого свята Хрещення Господнього, мені пощастило відвідати екскурсію до місця Хрещення Ісуса Христа. Просто грішно було перебувати в цей момент в Йорданії і не доїхати до знаменитої річки Йордан, яку так ревно шанують мільйони благочестивих паломників. І я ні крапельки про це не пошкодувала! Для того, щоб потрапити на заповітну територію, спочатку потрібно придбати вхідний квиток і минути пропускний пункт. Вхід оформлений досить простенько, але зі смаком. Зате відразу ж за цим входом ховається неймовірно затишна стежка, оснащена добротним дерев’яним навісом, який надійно вкриває подорожніх від палючого сонця. А по обидва боки стежки зростає яскрава і соковита зелень. Всього якихось п’ять-сім хвилин шляху, і поглядам мандрівників постає величний Йордан. Правда, ширина священної річки навряд чи перевищує десять метрів... читати далі >>>
(джерело: сайт "Жіночій портал")
